Зазначено, що сільське господарство (СГ) є єдиною галуззю в Україні, яка демонструє стабільне зростання і є основним джерелом надходжень в іноземній валюті навіть у період економічного спаду. Нагальними завданнями аграрного сектору України є забезпечення співпраці українських експертів у СГ з іноземними партнерами. Вільне володіння іноземною мовою необхідне для ефективної співпраці українського уряду з ЄС і його партнерами. Мета роботи - висвітлення стратегій ефективного викладання англійської за професійним спрямуванням (АПС) в аграрному університеті та розробка рекомендацій щодо впровадження міждисциплінарного підходу до викладання дисципліни у навчальний процес ЗВО. Методи: теоретичні (індукція, синтез і узагальнення); емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, програм підготовки майбутніх фахівців у галузі сільського господарства, результатів їх діяльності). Охарактеризовано основні підходи та проаналізовано експериментальні дослідження з викладання англійської за професійним спрямуванням в аграрних і технічних університетах. Створено рекомендації щодо впровадження міждисциплінарного курсу з АПС в аграрних ЗВО. Аналіз існуючих підходів до вивчення англійської мови за професійним спрямуванням і вивчення передового досвіду викладачів надає підстави стверджувати, що у викладанні АПС можуть бути застосовані різні стратегії навчання, проте переваги варто надавати міждисциплінарним та професійним підходам; особлива увага повинна бути зосереджена на веб-методах і навчальних матеріалах, які використовуються для підвищення мотивації у студентів нелінгвістичних факультетів.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю врегулювання на державному рівні професійної підготовки медичних представників (МП) фармацевтичних компаній як ключових фігур вітчизняного фармацевтичного ринку (ФР) у системі формальної, неформальної та інформальної освіти. Мета роботи - на підставі вивчення історії становлення та розвитку професії "МП" охарактеризувати особливості розвитку професійної підготовки даних фахівців в Україні. Методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) - для вивчення наукових джерел; конкретно-науковий (порівняльно-історичний) - для виявлення особливостей становлення професії МП на українському ФР; Досліджено історичний генезис проблеми інформування в галузі фармації; обгрунтовано умови, що сприяли розвитку в Україні професії "МП"; охарактеризовано професійні функції МП; визначено особливості розвитку їх професійної підготовки в системі формальної, неформальної та інформальної освіти України. Розвиток професії "МП" розпочався у 90-х роках минулого століття і пов'язаний із становленням ФР лікарських засобів і препаратів; професійними функціями МП є інформаційна, презентаційна і просвітницька; ці функції спрямовані на виведення на вітчизняний ФР брендованих дженериків; в Україні підготовка МП здійснюється лише фармацевтичними компаніями та представництвами; на відміну від світової практики, вітчизняні асоціації фармацевтичних (медичних) працівників залишаються осторонь від професійної підготовки МП; професія "МП" в Україні дотепер нелегітимізована; нагальною є потреба вдосконалення професійної підготовки МП фармацевтичних компаній через розроблення та впровадження освітньо-професійних програм на другому (магістерському) рівні вищої освіти та підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти.

Зазначено, що нова якість професійної освіти орієнтована не стільки на засвоєння учнівською молоддю певної суми знань, умінь, скільки на розвиток особистості. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти мають формувати ключові компетенції, професійні компетентності, особливо гостро постає питання розвитку підприємницької компетентності (ПК) учнівської молоді. Це можливо завдяки використанню сучасних освітніх технологій. Мета роботи - охарактеризувати педагогічну технологію розвитку ПК майбутніх кваліфікованих робітників (МКР) у процесі проєктної діяльності, висвітлити критерії ефективності її реалізації. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів - для з'ясування сучасних тенденцій формування педагогічної технології розвитку ПК МКР у процесі проєктної діяльності; методи аналізу та синтезу - для формулювання критеріїв і показників ефективності реалізації педагогічної технології розвитку ПК МКР у процесі проєктної діяльності, систематизація даних, узагальнення професійного досвіду для розроблення теоретичних і методичних підходів до визначення умов перевірки її результативності; порівняльний аналіз, синтез і методи експертного оцінювання - для формування вимог щодо експериментальної перевірки результативності педагогічної технології розвитку ПК МКР у процесі проєктної діяльності. Сформульовано критерії та показники ефективності реалізації педагогічної технології розвитку ПК МКР у процесі проєктної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства. Експериментально перевірено результативність педагогічної технології розвитку ПК МКР у процесі проєктної діяльності, сформульовано критерії та показники ефективності її реалізації - це, своєю чергою, надасть змогу переключити організацію освітнього процесу з "театру одного актора" на співпрацю та продуктивну проєктну діяльність.

Актуальність зумовлена соціально-економічними вимогами до пошуку шляхів реформування професійної освіти в Україні, що потребують урахування досвіду Німеччини в сфері професійної підготовки конкуренто-спроможних кадрів і запровадження на цьому підгрунті дуальної форми здобуття освіти. Мета роботи - розкриття основних історичних передумов виникнення та етапів розвитку дуальної освіти в Німеччині, аналіз її особливостей для забезпечення її ефективного та органічного впровадження в систему професійної (професійно-технічної) освіти України. Методи: теоретичні (аналіз, синтез, інтерпретація, абстрагування, узагальнення, аналогія, порівняння,); по-єднання логічного й історичного, порівняльно-історичних методів; емпіричні (праксиметричні). Досліджено розвиток дуальної системи освіти Німеччини в історичному контексті: від середньовічних ремісничих гільдій до сучасних проблем, пов'язаних із глобалізацією освітнього простору, модернізацією та інформатизацією економіки та виробництва. Охарактеризовано основні етапи розвитку дуальної освіти Німеччини: створення трудових шкіл, реформа трудової (народної) школи Г. Кершенштейнера, дезінтеграція освіти в період економічної кризи, відродження дуальної системи освіти та її проблеми в епоху глобалізації. Наведено результати аналізу історико-педагогічних досліджень різних авторів, офіційних нормативних правових документів, що регламентують процес дуальної освіти Німеччини, що надали змогу визначити закономірності та особливості її розвитку. Історико-педагогічний аналіз особливостей процесу становлення та розвитку дуальної системи освіти у Німеччині в різні періоди її історії надав змогу виокремити такі її особливості: практикоорієнтованість, інтегративність, інноваційність, гнучкість, інтелектуалізацію, динамічність, соціальну спрямованість та індивідуалізацію. Впровадження елементів дуальної системи освіти в освітні системи інших країн повинно відбуватися не лише з урахуванням досвіду, накопиченого ФРН в галузі законодавчого, економічного регулювання цієї системи та участі роботодавців в ній, а й поєднанні з дослідженням її історичного генезису.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю визначення місця фахової передвищої освіти у вітчизняній освітянській системі та перспектив розвитку цієї новоутвореної ланки професійної освіти. Мета роботи - окреслити основні тенденції розвитку фахової передвищої освіти в умовах реформування освітньої системи України. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел - для з'ясування рівня дослідженості проблеми; порівняння - з метою вивчення наукових підходів до вирішення проблеми. Доведено, що сучасний стан підготовки здобувачів професійної освіти не повною мірою відповідає актуальним потребам ринку праці; виокремлено основні чинники негативного впливу на стан підготовки відповідних фахівців (тривалий процес формування системи фахової передвищої освіти та структурні зміни в діяльності відповідних освітніх закладів; незавершеність законодавчого та відомчого нормативно-правового регулювання даного рівня освіти; недостатнє фінансування галузі; недосконалий механізм формування державного замовлення, що не повною мірою відображає потреби ринку праці; недостатня участь роботодавців у формуванні змісту освіти, вирішенні проблем фахової передвищої освіти; недостатній кадровий потенціал і недосконалість системи підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників тощо). Зролено висновки, що основними тенденціями розвитку фахової передвищої освіти є: завершення процесу формування нормативно-правової бази; стандартизація підготовки здобувачів за освітньо-професійним ступенем "молодший бакалавр"; закріплення принципів студентоорієнтованого навчання в освітньому процесі; розширення мережі закладів із сучасною навчально-виробничою інфраструктурою та формування єдиної системи професійної освіти, яка б поєднувала професійно-технічну та фахову передвищу освіту; реалізація нової децентралізованої моделі управління та фінансування галузі; вдосконалення якісного складу педагогічних працівників, які здійснюють підготовку здобувачів освіти.

Зазначено, що необхідність визначення педагогічних умов формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів обумовлена процесами глобалізації, євроінтеграції та реформування сучасної початкової школи, що окреслюють рамки освітнього простору, побудованого на утвердженні людини як найбільшої соціальної цінності, засадах гуманізму, дитиноцентризму та толерантності, та вимагають від педагога готовності до діалогу шляхом встановлення з молодшими школярами відносин довіри, співпраці, компромісу, радості, товариськості, емпатії та психологічного комфорту. Мета роботи - на підставі аналізу психолого-педагогічного доробку сучасних педагогів визначити педагогічні умови формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів. Методи: теоретичні: аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення. На підставі узагальнення результатів аналізу психолого-педагогічних джерел педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до толерантного виховання молодших школярів визначено як сукупність сприятливих факторів, що забезпечує ефективну реалізацію моделі формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів. Виокремлено педагогічні умови формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів: педагогічний консенсус щодо орієнтації на толерантне виховання, відображення у змісті професійної підготовки основних засад толерантного виховання, впровадження контекстного навчання та квазіпрофесійних ситуацій.

Зазначено, що трансформація та розвиток сучасних інформаційних технологій (ІТ) вплинули на освітній процес у всіх закладах освіти, що зумовлює необхідність обгрунтування доцільності застосування численних педагогічних інновацій із використанням ІТ у професійній підготовці майбутніх учителів. Це актуалізує важливість формування у майбутніх педагогів розуміння SMART-комплексу як складової інформаційного освітнього середовища (СІОС), оскільки для якісного розроблення SMART-комплексу вчителю потрібно розуміти його структуру та взаємодію всіх компонентів. Мета роботи - виокремити й охарактеризувати основні елементи SMART-комплексу як СІОС закладу освіти, довести доцільність їх використання у процесі підготовки майбутніх учителів. Методи: прямий аналіз і синтез - для обгрунтування актуальності проблеми, що розглядається; дедукція - для виявлення основних структурних елементів SMART-комплексу; моделювання - для зображення структурного вигляду SMART-комплексу; узагальнення - для підведення підсумків роботи. Проаналізовано виникнення поняття SMART-комплексу та деяких елементів його структурного вигляду; охарактеризовано й узагальнено існуючі моделі SMART-комплексів і визначено їхні основні структурні елементи; наголошено на необхідності впровадження SMART-комплексів як СІОС закладу освіти. Зроблено висновки, що SMART-комплекс - це інформаційна динамічна система навчально-методичного спрямування з певними SMART-критеріями (specific, measurable, attainable, relevant, time-bound), зі статичною, динамічною та середовищною складовими; SMART-хмарний ресурс - це система персоналізованої доставки та опрацювання електронного контенту; сервіси (наприклад, хмарне електронне сховище) для роботи з документами, електронними таблицями, електронними презентаціями; відео-вебконференції для створення електронних опитувальників, тестів; застосування цього ресурсу надає змогу організовувати як спільну, так і індивідуальну роботу з контентом, адже фактично SMART-хмарний ресурс - це "ядро" SMART-комплексу; наявні SMART-комплекси відповідають сучасним потребам освіти в контексті виконання завдань Нової української школи і можуть використовуватися у процесі підготовки майбутніх учителів.

Зазначено, що в умовах діджиталізації для педагогів коледжів сфери послуг (КСП) комунікативна компетентність (КК) постає як стрижнева характеристика їхньої професійної діяльності, оскільки забезпечує готовність до співпраці та взаємодії педагогічних працівників і здобувачів освіти, зумовлює результативність набуття учнівською та студентською молоддю загальноосвітніх, професійних і фахових компетентностей. Мета роботи - визначення рівнів розвиненості КК педагогів КСП, розроблення програми воркшопів для практичного її розвитку в педагогічних працівників у міжкурсовий період підвищення кваліфікації. Методи: аналіз, синтез, логічне узагальнення, класифікація та систематизація емпіричних даних і науково-методичної літератури з розвитку КК, ретроспективний аналіз власного досвіду. Конкретизовано структурно-змістові складові КК педагогів КСП; обгрунтовано рівні її розвиненості та практичні аспекти розвитку у міжкурсовий період підвищення кваліфікації з урахуванням уточнених структурно-змістових складників. Експериментально з'ясовано наявність низького та середнього рівня розвиненості комунікативної компетентності у більшості педагогічних працівників КСП; укладено програму воркшопів, що передбачає використання різних видів групової активності, забезпечує взаємодію тренера-фасилітатора та всіх учасників, активізує процес розвитку комунікативних умінь, сприяє корегуванню самооцінки педагогів, підвищенню в них мотивації до самовиховання та саморозвитку.

Актуальність дослідження визначається суперечністю між зростаючою потребою сучасних сервісних центрів і ремонтних автопідприємств у висококваліфікованих і креативних інженерно-технічних працівниках і неузгодженістю думок учених щодо визначення суті, змісту та структури творчого потенціалу майбутнього фахівця автотранспортної галузі, недосконалістю умов його формування та розвитку у коледжах. Мета роботи - уточнити дефініцію, конкретизувати зміст та обгрунтувати структуру творчого потенціалу майбутніх механіків з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел - для з'ясування рівня дослідженості проблеми; порівняння - з метою вивчення наукових підходів до розв'язання проблеми; аналіз і синтез - для визначення найближчої родової ознаки, суттєвих видових ознак досліджуваного феномена; систематизація - для обгрунтування його структурних компонентів. Уточнено дефініцію поняття "творчий потенціал майбутнього механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів"; конкретизовано його зміст, обгрунтовано структуру та визначено базові характеристики. Встановлено, що поняття "творчий потенціал майбутнього механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів" - це інтегративна властивість особистості, що сприяє реалізації її успішної професійної діяльності; даний феномен є складним особистісним конструктом із певним набором компонентів (мотиваційно-ціннісний, інтелектуально-креативний, когнітивно-діяльнісний, емоційно-вольовий та особистісно-рефлексивний) і базових характеристик (синтез творчих і технічних здібностей; схильність до творчої технічної діяльності; ресурсна можливість і прагнення знаходити оригінальні рішення розв'язання проблем у галузі експлуатації та ремонту, відновлення чи контролю якості об'єктів автомобільного транспорту; здатність системно поєднувати методологічні, загальнотеоретичні, політехнічні знання; наявність певних особистісно-професійних якостей).

Зазначено, що необхідність усвідомлення кожним важливості реалізації стратегії збалансованого розвитку суспільства, одним із інструментів якої є дуальна форма здобуття освіти, зумовлює її цілеспрямовану організацію в закладах професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О) та доцільність і своєчасність розроблення науково обгрунтованої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання (ДФН). Мета роботи - розгляд суті та структури методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами ДФН, змістового наповнення її складників для успішного й ефективного впровадження цієї системи в закладах П(ПТ)О. Методи: теоретичні (аналіз, синтез - для визначення та обгрунтування складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами ДФН; узагальнення - для формулювання висновків дослідження; моделювання - для визначення взаємозв'язків між складниками системи); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за ДФН - для виявлення особливостей освітнього процесу закладів П(ПТ)О в умовах ДФН); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками закладів професійної освіти та роботодавцями - для визначення змістового наповнення складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами ДФН). Розроблено методичну систему професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами ДФН, що є динамічною відкритою системою й охоплює взаємопов'язані складники (учні, педагогічні працівники, соціальні партнери, цілі, зміст, засоби педагогічної взаємодії, діагностування й оцінювання, перспективні можливості для оновлення методичної системи). Встановлено, що визначені структурні складники запропонованої методичної системи уможливлюють її життєвий цикл і подальші трансформації. Впровадження розробленої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами ДФН у закладах П(ПТ)О сприятиме: успішному запровадженню ДФН; чіткому усвідомленню всіма суб'єктами освітнього процесу суті, змісту та особливостей професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах ДФН, а також узгодженості їхніх дій; підвищенню рівня професійних компетентностей здобувачів освіти, необхідних для діяльності за фахом, їхньої конкурентоздатності на ринку праці та скороченню періоду адаптації випускників цих закладів на першому робочому місці.

Актуальність дослідження визначається викликами постіндустріального суспільства щодо забезпечення якості професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О). Мета роботи - охарактеризувати місію та завдання науково-методичного супроводу забезпечення якості П(ПТ)О в умовах її модернізації. Методи: теоретичний аналіз освітнього законодавства України в галузі П(ПТ)О, наукових джерел, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм із підготовки здобувачів вищої освіти - для визначення основних напрямів і способів приведення якості професійної освіти у відповідність із техніко-технологічними та соціально-економічними викликами постіндустріального суспільства. Виокремлено 2 основні вектори формування наукової проблеми забезпечення якості професійної освіти - зосередженість освітнього менеджменту на результатах освіти та умовах, необхідних для їх отримання; визначено основні завдання щодо забезпечення якості професійної освіти та необхідні для їх реалізації умови; обгрунтовано роль наукових установ у підвищенні ефективності закладів П(ПТ)О щодо забезпечення якості їхньої освітньої й управлінської діяльності та формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Визначено основні завдання вітчизняної професійної освіти щодо забезпечення її якості (створення ефективного освітнього середовища, підвищення кваліфікації педагогів; удосконалення освітнього менеджменту закладів П(ПТ)О; розроблення ефективної системи внутрішнього забезпечення якості освіти); показано, що важливою умовою ефективного вирішення визначених завдань є якісний науково-методичний супровід діяльності закладів П(ПТ)О, охарактеризовано його місію (підготовка фахівців нової якості, готових ефективно й успішно працювати в динамічних умовах постіндустріального суспільства) та завдання (популяризація наукових досягнень; поширення передового науково-педагогічного досвіду, підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів для системи професійної освіти; здійснення наукового керівництва інноваційною освітньою діяльністю закладів П(ПТ)О; проведення інформаційно-аналітичної, експертної, консультативної та дорадчої діяльності для забезпечення впливу на освітню політику держави та практичну діяльність освітніх установ у питаннях забезпечення якості освіти).

Зазначено, що сучасні трансформації професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О) та нові виклики сьогодення детермінують нові вимоги до майстра виробничого навчання (МВН) як основного транслятора вмінь і навичок для здобувачів професійної освіти, що зумовлює необхідність неперервного професійного розвитку МВН закладів П(ПТ)О; професійний розвиток МВН є основою забезпечення якісної підготовки кадрів у системі П(ПТ)О; грунтовна нормативно-правова база є основою успішного професійного розвитку МВН у закладах П(ПТ)О. Мета роботи - проаналізувати нормативно-правові документи в освітній сфері на наявність у них вимог щодо професійного розвитку МВН. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз нормативно-правових документів (НПД) із проблеми професійного розвитку МВН у системі методичної роботи закладів П(ПТ)О); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правового забезпечення професійного розвитку МВН у системі методичної роботи). Здійснено теоретичний аналіз освітніх НПД на наявність у них вимог щодо професійного розвитку МВН. Встановлено, що необхідність професійного розвитку МВН регламентується змістом концептуальних освітніх документів, в яких професійний розвиток співвідноситься з методичною роботою педагогічних працівників і включає навчально-методичну, науково-методичну, організаційно-методичну, інформаційно-методичну та інші види методичної роботи; професійний розвиток МВН має бути одним із стратегічних пріоритетів сучасного закладу П(ПТ)О і покликаний сприяти професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних працівників із метою підвищення якості освіти.

Зазначено, що дослідження нормативних засад правової освіти (ПО) військовослужбовців надає змогу оцінити вплив на неї державної освітньої політики, сприяє критичному осмисленню та подальшому вдосконаленню системи ПО в процесі її реформування. Мета роботи - виявити й охарактеризувати особливості регламентації ПО майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) України у XX і на початку XXI ст. (1943 - 2015); порівняти нормативні засади ПО у ВВНЗ СРСР і незалежної України. Методи: історико-генетичний (з'ясування передумов і чинників розвитку ПО у ВВНЗ України досліджуваного періоду); хронологічний, логіко-історичний (дослідження процесу та етапів розвитку ПО у ВВНЗ, виявлення особливостей, суперечностей, закономірностей у просторово-часовій послідовності); порівняльно-аналітичний, зіставно-педагогічний (аналіз нормативно-правової бази означеного періоду, періодичних видань, досвіду здійснення ПО у ВВНЗ). Проаналізовано нормативні засади здійснення ПО майбутніх офіцерів Збройних сил СРСР і незалежної України, встановлено особливості її регламентації на різних історичних етапах. З'ясовано, що протягом досліджуваного періоду розвиток ПО офіцерів у ВВНЗ мав 3 основні етапи: перший (1943 - 1975) характеризується оновленням нормативної бази Збройних сил СРСР з урахуванням бойового досвіду, розвитку озброєння та змін у світовій геополітичній обстановці; другий (1975 - 1991), під час якого нормативне регулювання ПО в галузі розвивалося в умовах наростання системної кризи СРСР; третій (1991 - 2015), за якого відбувалися становлення та розбудова системи військової освіти незалежної України. Попри те, що сучасна система військової освіти незалежної України є наступницею радянської, між ними існують суттєві відмінності, пов'язані з набуттям Україною статусу суверенної держави (прийняття нею відповідних зобов'язань, як повноправного учасника міжнародних відносин, зокрема, щодо забезпечення прав людини у мирний і воєнний час), орієнтацією на захист інтересів власного народу (замість геополітичних амбіцій наддержави), інтеграцією в оновлену національну систему освіти (зокрема, щодо забезпечення її якості). Все перелічене, зі свого боку, позначалося на баченні завдань ПО офіцерів у ВВНЗ, і, як наслідок на її нормативних засадах.

Актуальність дослідження визначається зростанням популярності вітчизняних підприємств та об'єднань сфери торгівлі і громадського харчування та їхнім виходом на світові ринки, що обумовлює необхідність досягнення якісно нового рівня підготовки учнів для формування в них готовності до ведення самостійної підприємницької діяльності (ПД). Мета роботи - обгрунтувати особливості організації в закладі професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТО)) інноваційної освітньої діяльності (ІОД) із формування готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі та технологій харчування до підприємницької діяльності. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел - для з'ясування рівня дослідженості проблеми формування готовності учнівської молоді до підприємницької діяльності; емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду у ДНЗ "Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування", робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників - для виявлення особливостей організації ІОД у закладі П(ПТО)); опитувально-діагностичні (онлайн-опитування учнів щодо самооцінювання готовності до підприємницької діяльності в умовах розвитку малого бізнесу); SWOT-аналіз - для виявлення сильних і слабких сторін оганізації в закладі освіти ІОД). Обгрунтовано актуальність дослідження готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі та технологій харчування до ПД на базі ДНЗ "Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування"; наведено результати аналізу онлайн-опитування учнів щодо самооцінювання готовності до ПД в умовах розвитку малого бізнесу; охарактеризовано основні форми та методи роботи педагогічного колективу з формування готовності учнів до ПД. Проведений SWOT-аналіз засвідчив важливість експериментального дослідження проблеми розвитку готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі та технологій харчування до ПД на базі ДНЗ "Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування"; з'ясовано, що учні усвідомлюють важливість формування в закладах освіти готовності до ПД і розвитку підприємницької компетентності; виявлено потребу молоді в удосокналенні ІКТ-навичок, психологічної готовності до ведення власної справи, правової й економічної підготовки, професійної мобільності та швидкої адаптації випускників училища до сучасних умов виробництва, розвитку творчих здібностей, громадянської позиції та національної свідомості; наведено основні інструменти формування готовності учнів до ПД (запровадження програми "Основи інноваційного підприємництва"; оновлення змісту тем "Менеджмент малого бізнесу", "Основи маркетингу" з урахуванням специфіки малого бізнесу у сфері торгівлі та громадського харчування; запровадження серії тренінгів із формування готовності учнів до ПД; підготовка педагогічних працівників для реалізації завдань ІОД).

Зазначено, що застосування інтегративного підходу у підготовці педагогів професійного навчання (ППН) зумовлена інтеграційними процесами сучасної української освіти, спрямованими на відкритість, формування цілісної картини світу, інтеграцію з національною історією, традиціями, українською культурою. Мета роботи - визначити сутність інтегрованого навчання у підготовці майбутніх ППН та окреслити специфіку поєднання в освітній програмі предметів інженерного та психолого-педагогічних циклів. Методи: теоретичні (індукція, дедукція, узагальнення) - для систематизації наукових фактів, встановленні взаємозв'язку між різними поняттями; емпіричні (дослідження, обгрунтування педагогічного досвіду) - для вивчення освітніх програм підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти та врахування їх результатів в освітньому процесі. Визначено суперечності при складанні освітніх професійних програм, можливості забезпечення паритетного співвідношення інженерних і психолого-педагогічних дисциплін із метою формування у майбутніх викладачів професійної освіти інженерної та психолого-педагогічної бази; обгрунтовано інтегрований підхід при розробленні та реалізації освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності 015 "Професійна освіта (Транспорт)" у Національному транспортному університеті. Визначено, що інтегроване навчання є одним із дієвих механізмів підвищення рівня професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів за рахунок послідовних і взаємопов'язаних дій викладача та здобувача освіти, спрямованих на формування цілісної картини світу на основі об'єднання змісту інженерних і психолого-педагогічних дисциплін; з'ясовано, що специфіка поєднання в освітній програмі предметів інженерного та психолого-педагогічних циклів у підготовці майбутніх педагогів професійного навчання полягає у встановленні міжпредметних зв'язків, наскрізності навчальної, технологічної та педаго-гічної практик, створенні інтегрованих освітніх курсів, розробленні нових форм організації навчання, впровадженні навчальних проєктів.

Зазначено, що необхідність розроблення та впровадження у практику організаційно-педагогічних умов здобуття первинних професійних компетенцій (ПК) майбутніми судновими механіками (МСМ) у процесі вивчення освітньої компоненти "Морська інженерна практика" визначається вимогами Міжнародної Конвенції "Про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (з поправками)" (ПДНВ) і базових Модельних курсів ІМО (Course 7.02 "Chief engineer officer and second engineer officer", Course 7.03 Course 7.04 "Officer in charge of an engineering watch". Мета роботи - обгрунтувати організаційно-педагогічні умови здобуття первинних ПК МСМ при вивченні освітньої компоненти "Морська інженерна практика" та їх вплив на подальшу професійну діяльність у складі екіпажу морського судна. Методи: теоретичні (логічний аналіз наукових досліджень у галузі професійної педагогіки і методики професійного навчання у вищій школі; логіко-структурний аналіз - для визначення суті та структури понять "ПК" і "професійна підготовка МСМ до практичних дій на судні", обгрунтування організаційно-педагогічних умов означеної підготовки); емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду практичної підготовки МСМ); експериментальні (самооцінювання - для осмислення результатів професійної підготовки до взаємодії у складі екіпажу судна в умовах небезпечних та аварійних ситуацій). Розроблено та впроваджено в освітній процес організаційно-педагогічні умови формування ПК у МСМ, що сприяє побудові у вищому морському закладі освіти ефективної індивідуальної освітньої траєкторії та забезпечує безперервність професійного розвитку майбутніх фахівців. Доведено, що впровадження в освітній процес організаційно-педагогічних умов здобуття ПК майбутніми судновими механіками у процесі вивчення освітньої компоненти "Морська інженерна практика", надало можливість студентам перейти до освоєння фахових дисциплін на більш високому рівні, про що свідчать дані незалежного тестування. Результативність розроблених організаційно-педагогічних умов підтверджують також результати виконання студентами контрольних робіт на міжкафедральному семінарі.

Мета роботи - обгрунтувати особливості застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у технологічній освітній галузі в умовах соціальної та цифрової трансформації сучасного суспільства. Методи: загально-логічні методи дослідження з проведенням аналізу, порівняння, узагальнення опрацьованих джерел (нормативно-правових документів, наукових статей, навчальних посібників, офіційних інтернет-ресурсів) із метою вивчення зв'язку між розвитком інформаційних технологій та їхнім використанням у процесі вивчення технологічних дисциплін. Досліджено освітнє законодавство, на основі якого здійснюється впровадження комп'ютерних технологій у процесі викладання технологічних дисциплін; розглянуто основні проблеми цифровізації технологічної освіти в умовах становлення цифрового суспільства; визначено ключові та "ІКТ-компетентності", необхідні для забезпечення даного розвитку. З'ясовано, що соціальна та цифрова трансформація сучасного суспільства зумовлюють необхідність внесення змін до методики викладання навчальних дисциплін технологічного циклу; показано, що серед інноваційних методів навчання найбільш оптимальними для застосування у процесі викладання технологічних дисциплін можуть бути геймифікація, віртуальне освітнє середовище та інноваційні програмні продукти як засоби досягнення поставленої освітньої мети; доведено, що вдосконалення методики викладання дисциплін технологічного циклу сприятиме підготовці здобувачів освіти до реалізації набутих умінь і навичок у житті, підвищенню їх мобільності на динамічних ринках праці.

Зазначено, що адекватне функціонування будь-якої педагогічної системи, зокрема і системи підготовки фахівців у коледжі, неможливе без зворотного зв'язку, без встановлення ефективності освітнього процесу, оцінювання результатів компетентнісно-орієнтованого навчання. Водночас педагогічною наукою ще не напрацьовано докладних теорій і валідних методик, які б давали змогу надійно оцінювати рівень опанування студентами професійними уміннями, навичками, іншими складними компетентностями, визначеними освітніми стандартами результатами навчання. З огляду на це, постала необхідність у розробленні надійної, системної та доступної у практичному застосуванні методики оцінювання якості підготовки фахівців у коледжах. Мета - на підставі аналізу сутнісних характеристик педагогічного оцінювання, особливостей компетентнісного підходу у фаховій передвищій освіті обгрунтувати методику оцінювання якості підготовки фахівців у коледжах. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз наукових джерел, вивчення вимог професійних та освітніх стандартів, освітніх програм, аналіз програм навчальних дисциплін - для з'ясування стану проблеми дослідження та визначення напрямів наукового пошуку; порівняння - з метою вивчення наукових підходів щодо розв'язання проблеми; аналіз і синтез - для розроблення методу оцінювання компетентностей (освітніх результатів); емпіричні (спостереження, тестування - для визначення валідності інструментарію, внесення коректив у методику оцінювання; дидактичний експеримент - для визначення вагомості питань теми та виділення домінантних навчальних елементів). Конкретизовано сутність педагогічного оцінювання як процесу встановлення рівня навчальних досягнень студента/студентів в оволодінні змістом навчальної дисципліни (теми, модуля та ін.) відповідно до унормованих вимог. Констатовано брак сталих підходів до визначення понять "педагогічний контроль", "педагогічний (освітній) моніторинг", "педагогічна діагностика", "педагогічне оцінювання", "оцінка", "перевірка", "облік", "педагогічне вимірювання" та інших, що тісно пов'язані з названими. Доведено, що оцінювання якості професійної підготовки фахівців у коледжі має здійснюватися шляхом зіставлення демонстрованих студентами знань, умінь, навичок, інших компетентностей (актуальний стан об'єкта), з еталонними (очікуваними, унормованими) результатами, задекларованими в стандартах фахової перед вищої освіти (освітніх програмах). Обгрунтовано методику оцінювання якості професійної підготовки фахівців як алгоритм послідовної реалізації дев'яти етапів - від встановлення еталонних результатів навчання до продукування висновків про рівень якості компетентнісно-орієнтованого навчання студентів. Запропоновано метод оцінювання сформованості умінь (інших компетентностей) студентів на основі опису структурних компонентів професійної дії (предмет (об'єкт); процес (процедура); засоби; умови; результат (продукт). Встановлено, що обгрунтована методика оцінювання якості професійної підготовки фахівців у коледжах надає можливість визначити реальний рівень відповідності підготовленості студентів встановленим нормативним вимогам на всіх етапах опанування здобувачами освітньою програмою. Запропонований метод оцінювання компетентностей (освітніх результатів) на основі дидактичного диференціювання професійних дій надає можливість зацікавленим суб'єктам освітнього процесу вже не інтуїтивно, а цілеспрямовано, на науковій основі розробити діагностичний інструментарій, провести діагностичні процедури й отримати об'єктивні, надійні результати перевірки компетентнісних досягнень студентів.

Актуальність визначається необхідністю: розвитку професійної компетентності (ПК) кваліфікованих робітників (КР) сфери послуг (СП) протягом усього життя як головної умови успішності Beauty-майстрів на динамічному інноваційному ринку індустрії краси; створення в закладах освіти відповідного освітньо-розвивального середовища для формування у слухачів підприємницької й економічної компетентності, вдосконалення творчих і комунікативних здібностей, розвитку мотивації до професійного вдосконалення, самоосвіти та самонавчання. Мета роботи - визначення та обгрунтування педагогічних умов розвитку ПК КР (косметиків, манікюрників і перукарів-модельєрів) у процесі курсової підготовки в Навчальних центрах підприємств СП. Методи: теоретичні (індукція, дедукція, синтез та узагальнення); емпіричні (дослідження та аналіз педагогічного досвіду); опитувально-діагностичні (анкетування); метод експертного оцінювання (коефіцієнт конкордації Кендалла). Конкретизовано та обгрунтовано педагогічні умови розвитку ПК КР СП. З'ясовано, що розвиток ПК КР СП потребує спеціально створених педагогічних умов для уможливлення позитивної динаміки професійного вдосконалення, набуття інноваційного досвіду та активізації самоосвіти та самонавчання з урахуванням рівня фахової підготовленості до виконання посадових обов'язків в умовах підприємства СП і відповідно до власних потреб і запитів особистості; виокремлено й обгрунтовано ці педагогічні умови (підвищення рівня мотивації до безперервного професійного вдосконалення; розвиток фахових знань і вмінь у Школі Beauty-майстерності; застосування інноваційних технологій навчання; участь у заходах фахового спрямування).

Зазначено, що у проєктній діяльності необхідно оперувати великим масивом числових даних із різних проєктних завдань, що обтяжує комунікацію між виконавцями. Додає складності значна кількість проєктної інформації, що може бути неправильно поданою, а тому й незрозумілою для проєктних виконавців. Це створює комунікативні бар'єри, допоки доповідач не пояснить суть процесу, зобразивши діаграму, схему чи графік. З огляду на це, графічна подача інформації про проєкт, не замінюючи текстового представлення, є доцільною та значно пришвидшує розуміння принципів його виконання. Мета роботи - дослідити роль діаграм, графіків і схем як інструментарію представлення проєктної інформації. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел - для з'ясування стану дослідженості цієї проблематики в України та за її межами; порівняння - з метою вивчення наукових підходів до розв'язання проблеми; синтез прогресивного досвіду - для представлення проєктної інформації у вигляді діаграм, графіків і схем. Досліджено діаграму Ганта як гістограму для послідовного представлення інформації. Розкрито блок-схему, що ілюструє перебіг будь-якого процесу від загальної інформації до проєктних завдань. Висвітлено специфіку Кривої S, як для представлення базової чи фактичної кумулятивної вартості, так і порівняння цих двох показників у часі. Проаналізовано стовпчасту діаграму, що використовується для порівнянь та узагальнення груп даних. Розкрито характеристики ресурсної гістограми - для планування управління персоналом. Приділено увагу діаграмі запуску, що використовується для управління якістю та відображає продуктивність представлення проєкту в часі; діаграмі Парето, згідно з якою забезпечується аналіз існуючих проблем у проєктній діяльності та прийняття рішень щодо контролю її якості. Проаналізовано секторну діаграму, яка використовується для показу вкладу окремих елементів у загальну суму проєкту. Контрольна діаграма - для перевірки стабільності будь-якого проєктного процесу як з контрольними межами, так і без них. Висвітлено основні складові ескалації та шлях спілкування в проєкті. Здійснений аналіз діаграм, графіків і схем як елементів проєктної комунікації засвідчив позитивний вплив графічної складової на комунікаційний процес.